Кажуть, люди самі обирають собі домашніх улюбленців. Це зручна версія подій.
Насправді все навпаки. Кудлаті демони самі обирають своїх господарів.
Вони приходять у світ у найменш підозрілих формах: милі морди, м’яка шерсть і великі очі — лише древній механізм маскування. Найслабшим достатньо миски, дивана і трохи уваги. Але наймогутніші демони дуже вибагливі.
Вони шукають людей із великим запасом трьох головних ресурсів: часу, уваги й грошей. Особливо цінують тих, у кого немає дітей, надто багатьох друзів, проєктів чи інших зобов’язань, здатних претендувати на ресурс господаря. Справжній демон не любить конкуренції.
Найвищий рівень зв’язку настає, коли людина вже не розуміє, хто кого приручив. Вона працює, щоб забезпечити демону бажаний рівень життя, поспішає додому, звільняє йому улюблене місце й навіть просить вибачення, якщо випадково наступила на лапу. І при цьому все ще щиро вважає себе господарем.
Кудлаті демони не поневолюють силою. Вони змушують людей самих хотіти віддати їм усе найкраще.
